Регулювання онлайн-торгівлі в Україні: електронна комерція, права споживачів, фіскальні чеки

Окремого «закону про інтернет-магазини» в Україні немає. Онлайн-продаж регулюють звичайні норми, які застосовуються до дистанційної торгівлі: закон про електронну комерцію, закон про захист прав споживачів і закон про застосування реєстраторів розрахункових операцій. До них додається закон про захист персональних даних, бо кожне замовлення це ім’я, телефон і адреса покупця. Нижче порядок, у якому зручно перевіряти власний магазин.

Що має бути на сайті

Закон про електронну комерцію у статті 7 зобов’язує продавця забезпечити прямий, простий і стабільний доступ до такої інформації:

повне найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові ФОП;
місцезнаходження юридичної особи або місце реєстрації та місце фактичного проживання ФОП;
адреса електронної пошти та/або адреса інтернет-магазину;
ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків для ФОП;
відомості про ліцензію, якщо діяльність підлягає ліцензуванню;
відомості про те, чи включені податки у вартість товару, і вартість доставки.

На практиці це окрема сторінка «Контакти» або «Про компанію» та підвал сайту. Окремо за тією ж статтею продавець зобов’язаний забезпечити повну відповідність предмета електронного договору кількісним і якісним характеристикам, погодженим сторонами.

Покупець у сфері електронної комерції за статтею 8 цього ж закону прирівнюється за обсягом прав до споживача, якщо договір укладено на відстані. Тобто діє і закон про захист прав споживачів.

Договір на відстані: інформація і право на відмову

Стаття 13 закону про захист прав споживачів вимагає, щоб до укладення договору на відстані продавець надав споживачеві інформацію про:

своє найменування, місцезнаходження та порядок прийняття претензій;
основні характеристики товару;
ціну з доставкою й умови оплати;
гарантійні зобов’язання та послуги з ремонту чи утримання;
інші умови поставки або виконання договору, мінімальну тривалість договору за періодичних поставок і період прийняття пропозицій;
порядок розірвання договору.

Факт надання інформації має бути підтверджений письмово або електронним повідомленням (на практиці це лист із підтвердженням замовлення). Підтверджена інформація не може змінюватися продавцем в односторонньому порядку.

Споживач має право розірвати договір, повідомивши про це продавця протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту отримання товару чи першої поставки. Якщо ж підтвердження не відповідає вимогам закону, строк збільшується до дев’яноста днів. Тобто неповний лист із підтвердженням буквально подовжує період, коли покупець може відмовитися.

Відмовитися від договору на відстані не можна, зокрема, якщо товар виготовлено на замовлення споживача, якщо запечатаний носій відкрито, якщо йдеться про періодичні видання. Це варто прописати в умовах на сайті.

Наслідки відмови регулює стаття 12, на яку відсилає стаття 13: продавець повертає гроші без затримки, не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення про розірвання, а витрати на повернення товару покладаються на продавця. За прострочення повернення коштів споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожен день затримки. Якщо в умовах магазину сказано «повернення за рахунок покупця», це суперечить цим нормам.

Строк поставки, якщо договір не передбачає іншого, - прийнятний, але не пізніше тридцяти днів з моменту згоди споживача на укладення договору.

Розсилки та реклама

Стаття 10 закону про електронну комерцію дозволяє поширювати комерційні електронні повідомлення на підставі згоди адресата, який може відмовитися від подальших. У формі замовлення не ставте «галочку» за покупця: згода на розсилку має бути окремою й добровільною.

Фіскальні чеки в онлайн-продажах

Закон про РРО зобов’язує видавати розрахунковий документ, зокрема й коли замовлення або оплата проходять через інтернет. Спосіб оплати вирішує, чи вона вважається розрахунковою операцією. За розбором 7eminar передоплата через платіжні сервіси на кшталт LiqPay, MonoPay чи ОщадPay (інтернет-еквайринг) є розрахунковою операцією, і її потрібно проводити через РРО чи ПРРО. Прямий переказ IBAN на IBAN класифікується як банківський переказ і розрахунковою операцією за законом про РРО не є. Квитанція платіжного сервісу не замінює чек, а датою фіскалізації за стовідсоткової передоплати є дата надходження грошей на рахунок продавця. Чек вкладають у посилку або надсилають покупцеві електронно. Чи звільнені ви від РРО, залежить від групи єдиного податку, виду діяльності й способу розрахунків, тож перевірте це з бухгалтером до запуску магазину.

Ціна помилки висока. За даними «Дебет-Кредит» від 27.02.2026, із 1 серпня 2025 року діє штраф 100% вартості проданого з порушенням за перше порушення і 150% за кожне наступне (пункт 1 статті 17 закону про РРО). Кожен продаж без РРО/ПРРО вважається окремим порушенням, тож наступний випадок уже повторний. Умовний приклад: перший продаж без чека на 2 000 грн тягне штраф 2 000 грн, другий продаж на ті самі 2 000 грн - уже 3 000 грн.

Дані покупців

Для виконання замовлення вам потрібні ім’я, телефон і адреса доставки. Закон про захист персональних даних у статті 11 називає підставою обробки укладення й виконання правочину, а за статтею 6 склад даних має бути ненадмірним щодо мети. Не вимагайте дату народження чи додаткові документи, якщо вони не потрібні для відправлення. Закон також зобов’язує захищати дані від незаконного доступу (стаття 24), тож обмежте доступ до замовлень лише тими співробітниками, яким він потрібен.

Перевірка перед запуском

Пройдіться по списку: на сайті є реквізити продавця; в умовах описано порядок повернення з чотирнадцятьма днями на відмову; після замовлення клієнт отримує лист з підтвердженням усієї інформації; розсилки вмикаються лише за окремою згодою; для кожного способу оплати з бухгалтером визначено, чи потрібен чек.

Перше, що варто зробити сьогодні: оформити замовлення у власному магазині від імені покупця й подивитися, чи отримали ви лист із підтвердженням і чи там усе, що вимагає стаття 13.