Комплаєнс у регульованих галузях: антикорупційна програма і фінансовий моніторинг
Комплаєнс у малому бізнесі - це не загальна «культура відповідності», а конкретні процедури. Частину з них закон вимагає лише від певних компаній, частину просять банки, великі замовники й організатори тендерів. Тому перший крок - з’ясувати, до якої групи належить ваша компанія. Дві норми зачіпають найбільше МСБ: антикорупційна програма юридичної особи і первинний фінансовий моніторинг.
Антикорупційна програма: де проходить межа обов’язку
Стаття 62 Закону «Про запобігання корупції» визначає антикорупційну програму як комплекс правил, стандартів і процедур для виявлення, протидії та запобігання корупції в діяльності юридичної особи. Затверджувати її зобов’язані керівники двох груп, перелік яких наведено в тексті статті 62:
- державних і комунальних підприємств та господарських товариств, де державна чи комунальна частка перевищує 50%, якщо середньооблікова чисельність працівників за звітний рік понад 50 осіб, а валовий дохід від реалізації - понад 70 млн грн;
- юридичних осіб, які беруть участь у закупівлі за Законом «Про публічні закупівлі», якщо вартість закупівлі дорівнює або перевищує 20 млн грн.
Для приватного МСБ важливий другий пункт. Умовний приклад: компанія з дванадцяти працівників виробляє меблі й хоче взяти участь у закупівлі для школи вартістю 25 млн грн. Поріг у 20 млн грн перевищено, тож закон вимагає затвердити програму. У закупівлях нижче порога такого обов’язку за цією статтею немає. Рахується вартість закупівлі, а не розмір вашої компанії, тому велика одноразова участь у публічному тендері може змінити режим для малої фірми.
Порядок затвердження теж прописаний: програму приймають після обговорення з працівниками, а її текст має бути у постійному відкритому доступі для працівників. Положення про обов’язковість програми вносять до трудових договорів і правил внутрішнього трудового розпорядку, а за потреби - до договорів, які укладає компанія.
Уповноважений: хто і на яких умовах
Для виконання програми призначають особу, відповідальну за її реалізацію. Її статус визначає стаття 64 того ж закону: Уповноваженого призначає керівник юридичної особи або її засновники (учасники) у порядку, встановленому програмою. Не можна призначити людину з непогашеною судимістю. Не можна поєднувати цю роль із діяльністю, яка створює реальний або потенційний конфлікт інтересів.
Є й практичний наслідок для роботодавця: для юридичних осіб із частини другої статті 62 звільнення Уповноваженого з ініціативи роботодавця потребує згоди Національного агентства з питань запобігання корупції. Тому на цю посаду краще призначати людину, з якою ви готові працювати роками, а не «того, хто вільний».
Фінансовий моніторинг: перелік ширший, ніж здається
Другий режим - Закон № 361-IX про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів. Хто є суб’єктом первинного фінансового моніторингу, визначає частина друга статті 6. Крім банків, страховиків, кредитних спілок і ломбардів, туди входять:
- аудитори, бухгалтери та компанії, що ведуть облік, консультанти з оподаткування;
- адвокатські бюро, адвокати-індивідуали, нотаріуси, компанії, що надають юридичні послуги;
- особи, які створюють або обслуговують юридичні особи, трасти та подібні утворення;
- посередники та консультанти в операціях з нерухомістю;
- торговці дорогоцінними металами і камінням, які приймають готівку;
- організатори лотерей та азартних ігор, торговці культурними цінностями та їхні посередники;
- постачальники послуг, пов’язаних з обігом віртуальних активів.
Для «спеціально визначених» суб’єктів (аудиторів, бухгалтерів, юристів та інших з цього переліку) зроблено застереження: закон не поширюється на осіб, які працюють за трудовим договором. Тобто бухгалтерська аутсорсингова фірма в переліку є, а штатний бухгалтер на підприємстві - ні. Агентство нерухомості, юридична студія або фірма, що приймає готівку за дорогоцінні метали і камені, - в переліку.
Обов’язки таких суб’єктів - належна перевірка клієнтів і оцінка ризиків, а серед заходів впливу за порушення названо попередження, штрафи й анулювання ліцензії. Деталі залежать від того, який орган здійснює нагляд за вашим видом діяльності: для небанківських суб’єктів це, зокрема, Мінфін.
З чого почати: три режими, три різні дії
| Режим | Кого стосується | Перший крок |
|---|---|---|
| Антикорупційна програма | Державні й комунальні компанії за порогами статті 62; учасники закупівель від 20 млн грн | Порівняти вартість закупівлі з порогом, призначити Уповноваженого |
| Первинний фінмоніторинг | Компанії з переліку статті 6 | Звірити свої послуги і КВЕД з переліком |
| Добровільний комплаєнс | Решта | Дізнатися, що саме просить ваш банк або великий замовник |
Для добровільного режиму закон не встановлює єдиної форми, тому орієнтиром стають вимоги контрагента. Якщо замовник надсилає анкету про антикорупційні правила, відповідь «не зобов’язані» зазвичай коротша за відповідь із описом того, що ви все ж робите.
Мінімальна система на папері
Для будь-якого з режимів достатньо чотирьох документів і дій:
- Наказ про визначення режиму: які статті закону на вас поширюються і чому.
- Наказ про призначення відповідальної особи (Уповноваженого або працівника, відповідального за фінмоніторинг) з її повноваженнями.
- Внутрішні правила, з якими працівників ознайомили під підпис. За статтею 62 для антикорупційної програми це ще й обговорення з колективом.
- Місце, де зберігаються підтвердження: протоколи обговорення, листи ознайомлення, рішення про призначення.
Без цих паперів перевірка чи тендерна комісія побачить лише твердження, а не процедуру.
Почніть із порівняння: випишіть три найбільші тендери або послуги, на які розраховуєте цього року, і перевірте їх на поріг у 20 млн грн та на перелік статті 6. Якщо збіг є, призначайте відповідальну особу до початку робіт, а не після першого запиту.